Щоб консул підтвердив те, що йому потрібно підтвердити, йому потрібні всі документи на українській мові, відповідно, для того, щоб розуміти, що в них написано. Очевидно, що ці консули і так все розуміють, оскільки, звісно, знають англійську мову, але формально вони працюють за законами України, а ці закони не допускають використання англійської мови в якості мови офіційних документів, і формально консул, взагалі, може і не знати англійську досконало. Тому консулові потрібні переклади. Переклади не будь-які, не зроблені «на коліні», а зроблені сертифікованим канадським перекладачем. Такими є вимоги консульств. (Деякі консульства додатково вимагають, щоб переклад був завірений у нотаріуса. А деякі вимагають ще й автентифікацію друку та підпису цього нотаріуса, який завіряв переклад.)
Перекладати потрібно не лише сам документ, а й автентифікацію, оскільки вона також буде англійською мовою. А ще потрібно перекладати печатку та підпис нотаріуса, якщо він був задіяний у процедурі автентифікації, оскільки канадські нотаріуси повинні ставити свої написи та печатки лише англійською (або французькою) мовою. Саме тому спочатку робиться автентифікація документа, і тільки потім — переклад.
Інші переклади потрібні для довіреностей та заяв. Тут трохи інша історія, оскільки спочатку документ складається мовою тієї країни, в якій використовуватиметься, наприклад, українською для України. Потім перед тим, як підписати цей документ у канадського нотаріуса, його потрібно перекласти англійською мовою, щоб нотаріус зміг його прочитати. Тому переклад робиться двомовним, у двох колонках: ліворуч — оригінальний український текст, праворуч — англійський переклад. Після автентифікації залишиться лише зробити переклад печаток та підписів (нотаріуса та міністра).